підготовлено
Головою Української  Федерації
 роботодавців охорони здоров'я
  Руднєвим О.С. з урахуванням
  досвіду Російської Федерації

 
 

К О Н Ц Е П  Ц І Я

КОМПЛЕКСНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ

"РОЗВИТОК ПРИВАТНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ НА ПЕРІОД 2010-2020 років

ПРЕАМБУЛА

     Система охорони здоров'я - це сукупність загальнодержавних заходів, спрямованих на організацію збереження і укріплення здоров'я кожної людини, усіх громадян України, за умов раціонального та ефективного використання наукового потенціалу, матеріальних та фінансових ресурсів з урахуванням подальшого розвитку принципів ринкової економіки держави.

       За роки незалежності України система охорони здоров'я не набула відповідних ринкових механізмів свого соціально-економічного розвитку: залишилася діючою деформована модель організації охорони здоров'я М.О. Семашко, яка постійно доповнюється різноманітними реанімаційними заходами на фоні хронічного її недофінансування та штучного стримання формування загальнодержавної системи приватної медицини.

 Головними причинами такого становища залишається  відсутність достатньої економічної  основи розвитку держави, а в останні  півтора роки - глибока економічна криза держави, низький рівень керування  галуззю - відсутність системи  менеджменту на відповідних рівнях галузі; надвисока корумпованість в усіх галузях народного господарства, зокрема і в галузі охорони здоров'я, гальмування розвитку малого та середнього бізнесу, недосконала законодавча та нормативно-правова база формування ринкових відносин "ЛІКАР-ПАЦІЄНТ", небажання чиновниками впровадження нових, прогресивних форм і методів керування галуззю, тощо.

     Усе вищенаведене ускладнюється катастрофічним погіршенням екологічного стану країни, стрімким зниженням якості продуктів харчування, питної води, загальним зубожінням населення тощо.

     Це сприяє стрімкому зростанню загальної захворюваності та смертності населення, розповсюдженню соціально-небезпечних хвороб, скороченню загальної тривалості життя.

     Оптимізація діяльності системи охорони здоров'я була спрямована на введення деяких прогресивних форм управління галуззю і паралельно відбувалося скорочення ліжкового фонду стаціонарів, ліквідація "радянської" системи медичного обслуговування сільського населення на сільських лікарських дільницях, системи медичного обслуговування працівників промислових підприємств, ліквідація цехових дільниць, медико-санітарних частин, профілакторіїв, системи диспансеризації населення тощо.

     В той же час все це не сприяло формуванню оптимальної моделі управління державною системою охорони здоров'я покращенню здоров'я населення. На тлі екстенсивного зростання обсягів фінансування галузі, темпи економічного спаду збільшувалися, в геометричній прогресії зростав розрив між потребами і можливостями  надання безоплатної та загальнодоступної медичної допомоги внаслідок випередження темпів погіршення стану здоров'я населення.

       За нашими прогнозами  знадобиться ще 18-20 років до відносного забезпечення державної системи охорони здоров'я мінімальним та необхідним обсягом її фінансування за рахунок державного бюджету за умови стабілізації показників захворюваності, що викликає значний сумнів. Внаслідок цього система охорони здоров'я буде постійно потребувати додаткових, позабюджетних джерел фінансування, а поступове зростання культурного рівня населення буде спрямоване на зростання потреби отримання індивідуальної, високоякісної медичної допомоги у приватному секторі охорони здоров'я.

     У той же час суттєвих кроків щодо розвитку приватного сектору медицини і формування загальнодержавної системи приватної медицини зроблено не було.

     На  правовому полі не з'явилися нові законодавчі акти, нормативно-правові регламенти, які б сприяли розвитку на принципах приватної медицини на принципах ринкових механізмів економіки.

         Держава не використовує в повному обсязі привабливість приватної системи охорони здоров'я населення, яка є невід'ємною частиною загальнодержавної системи охорони здоров'я.

      На 31.12.2009 року за нашими даними потенціал цієї системи включає в себе 3146 приватних клінік і кабінетів для надання населенню лікувально-профілактичної допомоги; 2650 клінік і кабінетів для надання населенню стоматологічної допомоги; 13665 аптек і аптечних пунктів, 874 приватних заводів, фабрик, конструкторських бюро і майстерень по проектуванню, виробництву і  сервісному обслуговуванню медичної техніки, апаратури, виробництву товарів і виробів медичного призначення.

     В Україні працюють понад 124 дистриб'юторські фірми, 788 цілителів народної  медицини тощо.

     У "системі" приватної медицини держави вже працює понад 223000 співробітників - менеджерів, лікарів, середнього медичного персоналу, фармацевтів, інженерів, обслуговуючого персоналу тощо. 

     При об'ємі загальнодержавного бюджетного фінансування системи охорони здоров'я в 32 млрд. грн. (3,2% ВВП), на долю приватного сектору охорони здоров'я приходиться додатково понад 15,6 млрд. грн. на рік (додатково 1,5% ВВП), а з урахуванням тіньового обсягу оплати послуг у лікувально-профілактичних закладах ЛПЗ державної і комунальної власності (приблизно 5,3 млрд. грн.) загальний обсяг "фінансування" у системі охорони здоров'я складає 52-53 млрд. гривень (5,3% ВВП).

     За  даними анонімного анкетування, 94,8% пацієнтів, які звертаються в лікувально-профілактичні заклади державної і комунальної власності легально і нелегально оплачують надання їм медичної допомоги (за виключенням невеликої кількості випадків надання екстреної допомоги). Таким чином практично все населення країни отримує медичну допомогу за додаткову плату в державному і приватному секторі охорони здоров'я.

     З урахуванням вищенаведеного констатуємо, що в державі сформувалася змішана модель надання медичної допомоги, і приватна медицина вже представляє собою приватну систему охорони здоров'я, яка потребує негайного розвитку законодавчого та нормативно-правового забезпечення її функціонування на підставі загальнодержавної соціальної програми "Розвиток приватної системи охорони здоров'я України на 2010-2020 роки". 

 

1. Сучасний стан організації загальнодержавної системи приватної медицини

Приватна система охорони здоров'я України на сьогоднішній день не існує як система.

Це є розрізнена, слабко структурована сукупність приватних медичних підприємств, установ і закладів, приватних лікарів, які не об'єднанні на підставі існуючих законодавчих актів  про об'єднання роботодавців в єдину загальнодержавну систему приватної медицини.

Маючи значні переваги перед державною системою охорони здоров'я:

- ефективність функціонування базового структурного елементу охорони здоров'я - системи "ЛІКАР-ПАЦІЄНТ", що визначає зрештою якість медичної допомоги;

- повна незалежність і самостійність самофінансування та раціонального розподілу фінансових ресурсів;

-  відсутність додаткових та значних витрат на утримання апарату управління;

-  саморегулювання економічних показників діяльності приватних стаціонарів, амбулаторій, лабораторій, фармацевтичних фірм та аптек;

-  прогресивна оплата праці працівників з урахуванням індивідуального вкладу та якості надання медичної допомоги;

-  гнучка система організації практичної діяльності установ і закладів в наданні медичної допомоги населенню;

-  постійний розвиток на прогресивній основі принципів госпрозрахункової діяльності;

- оперативне впровадження сучасних медичних, діагностичних технологій;

- формування здорової конкуренції, яка забезпечується постійним підвищенням якості надання медичної допомоги за умовами збалансованої вартості на ринку медичних послуг тощо, 

Приватна медицина в своїй роботі має і суттєві недоліки:

-   зберігається  слабко структурований, роздрібнений стан підприємств, установ і закладів приватної медицини не об'єднаних в єдину загальнодержавну приватну систему охорони здоров'я;

-   залишається недосконалою. яка не розвивається, законодавча та нормативно-правова база діяльності системи приватної медицини;

-   зберігається незахищеність від свавілля чиновників, контролюючих органів на містах;

-  відсутність досвіду керуванням приватних підприємств, установ і закладів приватної медицини; сучасного менеджменту в організації діяльності приватних закладів;

-   край низька участь на громадських засадах  керівників підприємств, установ і закладів приватної медицини в діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади (участь, згідно існуючому законодавству в діяльності відповідних колегій, комісій держадміністрацій, обласних та міських Управлінь охорони здоров'я, тендерних комітетів, планових органів, фондів соціального страхування, пенсійних фондів, міських Управлінь з питань оренди приміщень тощо);

-  не опрацьовані організаційно-методичні питання надання медичних послуг в єдиному медичному просторі району, міста лікувально-профілактичними закладами державної, комунальної та приватної форми власності;

- приватні медичні заклади обмежені у видачі лікарняних листів, деяких фармакологічних препаратів наркотичної дії; існує значна кількість обмежень в наданні окремих видів висококваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги;

- санітарно-гігієнічний стан окремих суб'єктів медичної підприємницької діяльності потребує подальшого удосконалення.

2. Основні напрямки розвитку загальнодержавної системи приватної медицини

2.1. Розвиток законодавчої та нормативно-правової бази діяльності системи приватної медицини 

- ініціювання перед Верховною Радою України   доповнення до статті 49 Конституції України в редакції:

" Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

     Держава створює умови для ефективного і доступного  для  всіх  громадян  медичного  обслуговування.  У  державних  і  комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога  надається  безоплатно; існуюча мережа таких закладів  не  може  бути  скорочена. Держава
гарантує діяльність приватної системи охорони здоров'я на принципах її самоврядування і рівноправного розвитку з загальнодержавною системою охорони здоров'я.

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 49 дивись у Рішенні Конституційного Суду N10-рп/2002 (v010p710-02) від 29.05.2002)

     Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту,
забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
медична допомога населенню в установах і закладах державної і комунальної форми власності надається безоплатно".

- внести пропозиції щодо проекту Закону України "Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я" (2009 рік) до статей:

     4 "основні принципи функціонування охорони здоров'я в Україні" - розвиток приватної системи охорони здоров'я на принципах її самоврядування і рівноправного розвитку з загальнодержавною системою охорони здоров'я";  

42, 43, 45, 46, 47, 79, 82, 88, 89 - щодо уточнення формулювання ролі і місця приватної медицини в загальнодержавній системі охорони здоров'я;

-  спільно з Міністерством охорони здоров'я України розробити і внести на розгляд до Верховної Ради України проект Закону України "Про саморегулювання підприємницької і професійної діяльності в приватній системі охорони здоров'я України";

- спільно з Головним санепідуправлінням Міністерства охорони здоров'я України відпрацювати зміни і доповнення існуючих санітарних норм, які не враховують реальних умов діяльності суб'єктів приватної системи охорони здоров'я.

2.2. Створення загальнодержавної системи приватної медицини 

- на добровільних засадах створення загальнодержавної системи приватної медицини, за умов збереження самостійності господарювання суб'єктів медичної підприємницької діяльності;

- створення і моніторинг загальнодержавного Реєстру підприємств, установ і закладів приватної медицини, фармації та виробників товарів і виробів медичного призначення;

-   розробка і впровадження нормативно-правових засад щодо участі представників приватної медицини в роботі ліцензійних, акредитаційних комісій по ліцензуванню та акредитації підприємств, установ і закладів приватної форми власності з правом вирішального голосу на рівні місцевих та центральних органів виконавчої влади;

- створення умов для централізованого обміну досвідом роботи приватних медичних підприємств, установ і закладів;

-  внутрисистемне навчання (підвищення кваліфікації) керівників, бухгалтерів, спеціалістів з питань охорони праці підприємств, установ і закладів основам менеджменту, управлінню, фінансово-економічним особливостям діяльності підприємств, установ і закладів приватної медицини, фармації, народної медицини;

-  безпосередня участь суб'єктів приватної медицини в реалізації під замовлення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України програм профілактики професійних захворювань та виробничих травм працюючих та інвалідів праці, їх лікування, оздоровлення і реабілітації;

- безпосередня участь суб'єктів  приватної медицини в реалізації під замовлення Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності програм санаторно-курортної реабілітації застрахованих працівників;

-  спільно з місцевими органами виконавчої влади формування і реалізація під державне замовлення програм оздоровлення та диспансеризації населення, регіональних програм розвитку приватного сектору медицини;

-  розробка і впровадження основних принципів діяльності приватної медицини в  Галузевій Угоді між Міністерством охорони здоров'я України. Федерацією роботодавців України и ЦК профспілки медичних працівників України на 2011- 2015 роки;

-  розробка і впровадження основних напрямків діяльності і розвитку загальнодержавної приватної системи охорони здоров'я в Генеральній Угоді між Кабінетом Міністрів України, Федерацією роботодавців України і Федерацією профспілок України на 2011-2015 роки.

3. Формування сприятливих умов функціонування загальнодержавної

системи приватної медицини

3.1. Сприяння розвитку інфраструктури системи приватної медицини

-  на законодавчій основі закріпити пріоритети на першочергову пільгову оренду приміщень державної і комунальної форми власності для розташування в них установ і закладів приватної медицини із строком оренди не менше як 5 років;

- на законодавчій основі накласти мораторій на продаж приміщень державної і комунальної власності, які займають приватні клініки та фармацевтичні компанії, аптеки строком на 5-10 років;

- на законодавчій основі установити першочергове право викупу приміщень державної і комунальної власності для розміщення в них підприємств, установ і закладів загальнодержавної системи приватної медицини.

3.2. Розвиток системи інвестування приватної медицини та податкові преференції

- сприяння з сторони держави, Міністерства охорони здоров'я України, Держкомітету України з питань регуляторної політики і підприємництва бюджетному та іноземному інвестуванню та пільговому кредитуванню і мікрокредитуванню, спрямованому на розвиток приватного сектору медицини;

- створення і впровадження загальнодержавних цільових програм, що передбачають участь держави, бюджетне субсидування, пільги по податку на майно і адміністративну підтримку лізингу медичного устаткування;

-  звільнення медичних послуг, які надаються в медичних закладах приватної форми власності від податку на додану вартість;

-  введення податкових канікул для новостворених підприємств, установ і закладів приватної форми власності в частині податку на прибуток і податку на майно;

- розширення переліку складу витрат по спрощеній системі оподаткування.

4. Розвиток державно-приватного партнерства в реалізації програм збереження трудового потенціалу України 

- безпосередня, на державне замовлення, участь приватного сектору охорони здоров'я в реалізації Загальнодержавної цільової соціальної комплексної соціальної програми збереження і розвитку трудового потенціалу України на період 2010 - 2017 року;

- розвиток моделі державно-приватного партнерства з залученням приватного та державного інвестиційного капіталу для створення спільних установ і закладів, обладнаних сучасною медичною технікою і технологіями з урахуванням комерційних інтересів сторін;

- створення спільних медико-соціальних холдингів (відкритих акціонерних товариств) при безпосередній участі держави, або закритих (відкритих) акціонерних товариств з метою надання як первинної, вторинної, так і третинної спеціалізованої медичної допомоги населенню, особливо працюючому на промислових підприємствах;

- створення холдингових компаній між суб'єктами приватної медицини і промисловими підприємствами по медичному обслуговуванню працюючих на принципах цехових дільниць, медико-санітарних частин.

5. Формування і удосконалення діяльності системоутворювальних чинників приватної медицини 

- співпраця з громадськими організаціями - професійними медичними асоціаціями, федераціями, союзами з метою удосконалення професійної діяльності, забезпечення та підвищення якості медичної допомоги, захист прав пацієнтів, лікарів, працівників фармацевтичної галузі з метою безпосереднього перенесення  своїх інтелектуальних та матеріальних ресурсів до кінцевого їх споживача - системи "ЛІКАР-ПАЦІЄНТ";

-  подальший розвиток системоутворювальних чинників приватної медицини в напрямках доповнення вертикалі державного регулювання горизонтальними зв'язками, що сприятиме формуванню стабільності всієї "змішаної" моделі охорони здоров'я України з урахуванням:

а) формування і впровадження єдиних загальнодержавних стандартів надання медичної допомоги  в системі державної і приватної медицини;

б) формування єдиного інформаційного поля діяльності підприємств, установ і закладів усіх форм власності;

в) впровадження системи підвищення кваліфікації і сертифікації підприємств, установ і закладів системи приватної медицини.

6. Реалізація програми діяльності установ і закладів приватної медицини на принципах сімейного лікаря 

На підставі державних замовлень та на договірній основі установи і заклади приватної медицини могли би здійснювати комплекс заходів по наданню медичної допомоги населенню на принципах сімейної медицини.

7. Розвиток системи надання населенню невідкладної, екстреної допомоги

- суттєве розширення участі приватних медичних закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги населенню в наданні допомоги за рахунок державних замовлень, або на підставі укладених з органами місцевої влади договорів.

Пропонується внесення доповнень в проект Закону України "Про загальнодержавну систему екстреної медичної допомоги":

до статті 5. "Принципи функціонування Системи" пункту "надання медичної допомоги установами і закладами, незалежно від форми їх власності";

до статті 7 пункту 8 "Підрозділи і служби, що співпрацюють з Системою" "медичні заклади надання швидкої та невідкладної медичної допомоги приватної форми власності на підставі держзамовлень, або договорів";

до статті 15 "Порядок фінансового забезпечення" пункту - за кошти республіканського, обласних та місцевих бюджетів мають фінансуватися "на підставі держзамовлення, або укладення додаткових договорів з службами невідкладної, екстреної медичної допомоги приватної форми власності при наявності ліцензії на здійснення цього виду діяльності".

8. Співпраця з державним Фондом обов'язкового медичного соціального страхування і страховими компаніями добровільного медичного страхування 

- спільна участь підприємств, установ і закладів охорони здоров'я приватної форми власності на підставі державних замовлень, або договорів при спільну діяльність з Фондом обов'язкового соціального медичного страхування в наданні медичних послуг застрахованим;

- внесення відповідних змін і доповнень в проект Закону України "Про обов'язкове соціальне медичне страхування" щодо участі установ і закладів приватної форми власності в діяльності Фонду на основі державних замовлень, або укладення додаткових договорів про спільну роботу в наданні медичної допомоги застрахованим.

9. Очікувані результати 

-  реалізація основних положень Концепції, а на її основі - Комплексної соціальної Програми "Розвиток приватної системи охорони здоров'я України" на період 2010-2020 років дозволить на Україні створити потужну, високорентабельну і високотехнологічну саморегулюючу приватну систему охорони здоров'я, яка буде здатна вирішувати соціальні завдання охорони здоров'я населення в масштабі держави;     

- формування соціального ефекту впровадження Програми за наявності високотехнологічної інфраструктури дозволить створити необхідні умови надання якісної медичної допомоги на рівні кращих світових стандартів;

-  економічний ефект Програми розвитку загальнодержавної системи приватної медицини буде виявлятися:

а) в більш ефективному, продуктивному та результативному використанні коштів на охорону здоров'я населення;

б) зростанні чисельності високооплачуваних робочих місць;

в)  залученню фахівців та молодих спеціалістів медичної галузі, які не знайшли  роботу в лікувально-профілактичних закладах з причин її недостатньої оплати праці;

г) в збільшенні податкових відрахувань від відкритої, прозорої діяльності системи приватної медицини;

д) привабливості зарубіжного інвестування медико-соціальних програм приватної медицини, підвищення стану її капіталізації;

є)  введення ринку медичних послуг в легальне русло оподаткування дозволить поступово припинити комерціалізацію установ і закладів охорони здоров'я державної і комунальної форми власності.