| ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ |
| КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ На виконання статті 4 Законів України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" (771/97-ВР) та "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" (468/97-ВР) Кабінет Міністрів України 1. Затвердити перелік харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах, що додається. 2. Установити, що раніше затверджені в установленому порядку висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо використання харчових добавок дійсні на термін їх видачі, але не більше ніж на один рік з дати прийняття цієї постанови. Прем'єр-міністр України ЗАТВЕРДЖЕНО ПЕРЕЛІК ————————————————————————————————————————————————————————————————— (Перелік із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 342 (342-2000-п) від 17.02.2000, N1140 (1140-2000-п) від |
| КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА Про затвердження Порядку відбору Відповідно до статті 15 Закону України "Про лікарські засоби" Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ: Затвердити Порядок відбору зразків лікарських засобів для державного контролю їх якості (додається). Прем'єр-міністр України Затверджено ПОРЯДОК 1. Відбір зразків лікарських засобів для державного контролю їх якості (далі - відбір зразків лікарських засобів) проводиться за рішенням Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ (далі - Державна інспекція МОЗ), а також за рішенням державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні інспекції). 2. Зразки лікарських засобів можуть братися у суб'єктів 3.Зразки 4. Відбір зразків лікарських засобів оформляється актом за 5. Лабораторний аналіз відібраних зразків лікарських засобів проводиться у строк, що не перевищує 5 робочих днів від дати 6. Державна інспекція МОЗ або відповідна територіальна інспекція перевіряє за документами правильність проведення відбору зразків лікарських засобів та висновки лабораторій з аналізу 7. Вартість відібраних зразків лікарських засобів та витрати на здійснення державного контролю їх якості (включаючи роботи з 8. Аналіз лікарських засобів за скаргами населення здійснюється за процедурами, визначеними Державною інспекцією МОЗ. |
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про утворення Державної З метою подальшого підвищення ефективності функціонування п о с т а н о в л я є: 1. Утворити Державну санітарно-епідеміологічну службу як урядовий орган державного управління у складі Міністерства охорони 2. Розмістити Державну санітарно-епідеміологічну службу по вул. М. Грушевського, 7, у м. Києві. 3. Міністерству охорони здоров'я: подати Кабінетові Міністрів України проект Положення про внести в тримісячний строк пропозиції щодо приведення актів Кабінету Міністрів України у відповідність з цією постановою; привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою. Прем'єр-міністр України |
| КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про затвердження Програми боротьби з виробництвом та розповсюдженням Для недопущення на внутрішній ринок недоброякісних та п о с т а н о в л я є: 1. Затвердити Програму боротьби з виробництвом та 2. Центральним органам виконавчої влади - відповідальним виконавцям Програми щороку передбачати кошти на реалізацію заходів 3. Визначити Міністерство охорони здоров'я органом, який координує виконання Програми. Прем'єр-міністр України |
| КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про утворення Державної служби лікарських ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ На виконання Указу Президента України від 7 лютого 2003 р. N 91 (91/2003) "Про заходи щодо поліпшення забезпечення населення лікарськими засобами і виробами медичного призначення, а також підвищення ефективності державного управління у цій сфері" Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: 1. Утворити у складі Міністерства охорони здоров'я на базі Державного департаменту з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення, що ліквідується, Державну службу лікарських засобів і виробів медичного призначення як урядовий орган державного управління. 2. Затвердити Положення про Державну службу лікарських засобів і виробів медичного призначення, що додається. 3. Міністерству охорони здоров'я у місячний строк подати в установленому порядку Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо приведення актів Кабінету Міністрів України у відповідність з цією постановою, а також привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою. 4. Визнати такими, що втратили чинність: постанову Кабінету Міністрів України від 30 березня 2000 р. N 588 (588-2000-п) "Про утворення Державного департаменту з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення" (Офіційний вісник України, 2000 р., N 14, ст. 563); постанову Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000р. N 917 (917-2000-п) "Про затвердження Положення про Державний департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення" (Офіційний вісник України, 2000 р., N 23, ст. 960); постанову Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. N 1419 ( 1419-2002-п ) "Деякі питання підвищення якості лікарських засобів" (Офіційний вісник України, 2002 р., N 39, ст. 1814). Прем'єр-міністр України ЗАТВЕРДЖЕНО ПОЛОЖЕННЯ 1. Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення (далі-Державна служба) є урядовим органом державного управління, що діє у складі МОЗ та йому підпорядковується. 2. Державна служба у своїй діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами МОЗ. 3. Основними завданнями Державної служби є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері виробництва, контролю за якістю та реалізацією лікарських засобів і виробів медичного призначення; забезпечення державного регулювання та контролю виробництва, ввезення в Україну, вивезення з України, реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення, в тому числі вирішення питань їх державної реєстрації та державного контролю за якістю; здійснення державного контролю за дотриманням законодавства щодо забезпечення населення і закладів охорони здоров'я якісними, високоефективними, безпечними та доступними лікарськими засобами і виробами медичного призначення, а також законодавства щодо їх обігу, зберігання, застосування, утилізації та знищення. 4. Державна служба відповідно до покладених на неї завдань: 1) здійснює управління та державний контроль за якістю, безпекою та реалізацією лікарських засобів, у тому числі діючих речовин (субстанцій), допоміжних речовин, лікарської рослинної сировини, лікувальної косметики, імунобіологічних препаратів, 2) розробляє з урахуванням відповідних рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я та затверджує порядок контролю за обігом і зберіганням, оцінки якості та безпеки продукції; (Підпункт 2 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1543 (1543-2003-п) від 02.10.2003) 3) розробляє порядок ведення Державної фармакопеї України, Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, Державного реєстру імунобіологічних препаратів, забезпечує його дотримання та перевидання; 4) розробляє з урахуванням норм, що застосовуються у міжнародній практиці, та подає на затвердження МОЗ порядок проведення доклінічного вивчення продукції, визначає вимоги та умови проведення окремих досліджень доклінічного вивчення, визначає в установленому порядку спеціалізовані установи та 5) організовує та забезпечує проведення в установленому порядку нормативно-технічної, технологічної, інформаційно-патентної, медико-біологічної, токсикологічної, санітарно-гігієнічної, хіміко-аналітичної експертизи матеріалів (що додаються до заяви про державну реєстрацію імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення), спеціалізованої оцінки та інших видів експертних досліджень з визначенням якості та безпеки продукції; (Підпункт 5 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1543 (1543-2003-п) від 02.10.2003) 6) установлює порядок та надає дозвіл на використання діючих і допоміжних речовин для виробництва продукції, а також дозвіл на застосування для неї пакувальних матеріалів, здійснює державний контроль за додержанням умов виробництва продукції; (Підпункт 6 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1543 (1543-2003-п) від 02.10.2003) 7) визначає та подає на затвердження МОЗ перелік спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, у яких проводяться клінічні випробування продукції, приймає рішення про затвердження програми клінічних випробувань та їх проведення, про припинення клінічних випробувань продукції у разі виникнення загрози здоров'ю або життю пацієнта (добровольця) у зв'язку з їх проведенням, а також у разі відсутності чи недостатньої ефективності її дії, порушення етичних норм тощо; 8) затверджує Положення про комісії з питань етики при лікувально-профілактичних закладах, в яких проводяться клінічні випробування, сприяє проведенню ними оцінки етичних та морально-правових аспектів програми клінічних випробувань; 9) установлює загальні вимоги до матеріально-технічної бази для виробництва продукції, забезпечення виробничого контролю за її якістю, організовує проведення експертизи, в тому числі визначає установи для проведення спеціалізованої оцінки, погоджує нормативно-технічну та аналітично-нормативну документацію з виробництва продукції тощо; (Підпункт 9 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 1543 (1543-2003-п) від 02.10.2003, N 901 (901-2004-п) від 13.07.2004 ) 10) розробляє та подає в установленому порядку на затвердження МОЗ переліки продукції, що підлягає державній реєстрації, пропозиції стосовно державної реєстрації та перереєстрації продукції, в межах своїх повноважень організовує та забезпечує їх проведення, у встановленому порядку приймає рішення про повну або тимчасову заборону застосування продукції; 11) надає у випадках, передбачених законодавством, висновки щодо патентоспроможності лікарських засобів для проведення державної реєстрації та видачі патенту; 12) в межах своїх повноважень організовує та забезпечує проведення спеціалізованої оцінки, експертизи, випробувань, передбачених у разі реєстрації та сертифікації продукції, акредитації, атестації, ліцензування підприємств, установ, організацій, які виробляють, експортують, імпортують, реалізують оптом та вроздріб, зберігають, застосовують, утилізують і знищують продукцію; (Підпункт 12 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1543 (1543-2003-п) від 02.10.2003) 13) проводить відповідно до законодавства роботу із сертифікації та атестації оптової торгівлі і виробництва продукції, у тому числі тієї, що імпортується, та систем якості, розробляє і погоджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації з визначенням термінів її використання; (Підпункт 13 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1543 (1543-2003-п) від 02.10.2003) 14) установлює порядок, організовує та забезпечує проведення атестації та акредитації лабораторій з аналізу якості та безпеки продукції, спеціалізованої оцінки результатів випробувань у галузі біотехнології, затверджує відповідно до законодавства галузеві стандарти; 15) розробляє та подає на затвердження МОЗ правила утилізації та знищення неякісної продукції, здійснює контроль за їх дотриманням; 16) затверджує документацію, що визначає показники якості та безпеки вітчизняної та іноземної продукції та методи їх контролю, в тому числі фармакопейні статті тощо; 17) розробляє проекти державних програм із забезпечення контролю за якістю та безпекою продукції, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо проектів цільових програм у галузі медичної та мікробіологічної промисловості, забезпечує відповідно до своєї компетенції їх розроблення та виконання; 18) вживає у межах своїх повноважень заходів до адаптації законодавства України з питань якості та безпеки продукції до законодавства Європейського Союзу; 19) провадить інформаційно-аналітичну діяльність відповідно до покладених на неї завдань і функцій, забезпечує в установленому порядку інформування громадськості з питань виробництва, контролю за якістю та безпекою продукції; 20) забезпечує у межах своїх повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, здійснення контролю за її збереженням; 21) здійснює за дорученням МОЗ міжнародне співробітництво у сфері контролю за якістю та безпекою продукції і в межах своїх повноважень координує виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами у цій сфері; 22) розробляє ліцензійні умови та видає суб'єктам господарювання ліцензії на: виробництво лікарських засобів, оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами; розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; (Підпункт 22 пункту 4 в редакції Постанови КМ N1543 (1543-2003-п) від 02.10.2003 ) 23) організовує і здійснює державну реєстрацію (перереєстрацію) імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення та розробляє порядок її проведення; (Підпункт 23 пункту 4в редакції Постанови КМ N1543 (1543-2003-п) від 02.10.2003 ) 24) у межах своїх повноважень визначає порядок, організовує і здійснює державну реєстрацію (перереєстрацію) цін на продукцію; здійснює моніторинг цін на ринку продукції та готує пропозиції з удосконалення її цінового регулювання; (Підпункт 24 пункту 4 в редакції Постанови КМ N 1543 (1543-2003-п) від 02.10.2003) 25) здійснює інші функції відповідно до законодавства. 5. Державна служба для виконання покладених на неї завдань і функцій має право: одержувати в установленому порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій необхідну інформацію, документи та матеріали; проводити перевірки та інспектування з питань, що належать до її повноважень; приймати в установленому порядку рішення про вилучення з обігу продукції, що не відповідає вимогам, визначеним нормативно-правовими актами, а також щодо зупинення, припинення, поновлення дії чи анулювання (скасування) дозволів, сертифікатів; залучати в разі потреби для розгляду і вирішення питань, що належать до її повноважень, спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади (за погодженням з їх керівниками), вітчизняних та іноземних вчених, фахівців і експертів, експертні ради, групи експертів, тимчасові творчі колективи, спеціалізовані експертні організації, наукові (науково-дослідні) установи, науково-експертні центри, вищі навчальні заклади, підприємства, в тому числі на контрактній основі; (Абзац п'ятий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1543 (1543-2003-п) від 02.10.2003 ) самостійно або разом з підприємствами, установами і організаціями утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати в установленому порядку підприємства, установи та організації, лабораторії з контролю за якістю та безпекою продукції тощо; (Абзац шостий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 901 (901-2004-п) від 13.07.2004) утворювати з урахуванням специфіки своєї діяльності комісії, науково-експертні та консультативні ради, робочі групи, а також інші дорадчі та консультативні органи; організовує та забезпечує в установленому порядку відбір зразків продукції для лабораторної перевірки їх якості. (Пункт 5 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 901 (901-2004-п) від 13.07.2004 ) 6. Державна служба у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами влади в Автономній Республіці Крим, органами місцевого самоврядування, а також відповідними органами інших держав і міжнародними організаціями. 7. Державна служба у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання. 8. Державну службу лікарських засобів і виробів медичного призначення очолює заступник Міністра охорони здоров'я - голова Державної служби, який є одночасно головним державним інспектором України з контролю за якістю лікарських засобів. Голова Державної служби призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку. (Пункт 8 в редакції Постанови КМ N 901 (901-2004-п) від 13.07.2004) 9. Голова Державної служби: здійснює керівництво діяльністю Державної служби і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Державну службу завдань і функцій; призначає на посаду та звільняє з посади керівників структурних підрозділів та інших працівників Державної служби; розподіляє обов'язки між своїми заступниками, керівниками структурних підрозділів Державної служби, визначає ступінь їх відповідальності; затверджує положення про структурні підрозділи Державної служби, вживає відповідно до законодавства заходів для заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Державної служби; затверджує склад комісій, науково-експертних і консультативних рад, робочих груп, інших дорадчих та консультативних органів, а також положення про них; видає відповідно до своєї компетенції накази, організовує контроль і перевірку їх виконання; здійснює інші повноваження, передбачені законодавством. 10. Для виконання покладених на Державну службу завдань і функцій у межах граничної чисельності працівників Державної служби за погодженням з Міністром охорони здоров'я можуть утворюватися її територіальні органи. Положення про ці органи затверджуються головою Державної служби. Керівники зазначених органів призначаються на посаду і звільняються з посади в установленому порядку головою Державної служби. 11. У Державній службі може утворюватися колегія у складі голови Державної служби, його заступників та керівників структурних підрозділів Державної служби, провідних вчених і фахівців. Персональний склад колегії затверджується Міністром охорони здоров'я. Рішення колегії проводяться у життя наказами Державної служби. 12. Граничну чисельність працівників Державної служби затверджує в межах граничної чисельності працівників МОЗ, визначеної Кабінетом Міністрів України, за поданням голови Державної служби Державний секретар МОЗ за погодженням з Міністром охорони здоров'я. Структуру Державної служби затверджує голова Державної служби за погодженням з Міністром охорони здоров'я, Державним секретарем 13. Штатний розпис, кошторис доходів і видатків Державної служби затверджує в установленому порядку голова Державної служби за погодженням з Міністром охорони здоров'я, Державним секретарем МОЗ та Мінфіном. 14. Державна служба утримується за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених для МОЗ. 15. Умови оплати праці працівників Державної служби визначаються Кабінетом Міністрів України. 16. Державна служба є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. |
| КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про затвердження Державної програми забезпечення населення лікарськими засобами на 2004-2010 роки На виконання Указу Президента України від 7 лютого 2003 р. N 91 (91/2003) "Про заходи щодо забезпечення населення лікарськими засобами і виробами медичного призначення, а також підвищення ефективності державного управління у цій сфері" Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: 1. Затвердити Державну програму забезпечення населення лікарськими засобами на 2004-2010 роки (додається). 2. Міністерству охорони здоров'я розробити і затвердити у тримісячний строк заходи щодо виконання Державної програми, затвердженої цією постановою, та забезпечити їх здійснення. Прем'єр-міністр України ЗАТВЕРДЖЕНО ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА забезпечення населення лікарськими засобами на 2004-2010 роки Право на охорону здоров'я є основним правом людини, закріпленим статтею 49 Конституції України (254к/96-ВР). Надання медичної допомоги, яке включає доступність основних (життєво необхідних) лікарських засобів, є однією з головних передумов для реалізації цього права і відіграє провідну роль у багатьох аспектах галузі охорони здоров'я. Раціональне використання ефективних, безпечних, якісних та доступних за ціною препаратів дасть змогу розв'язати багато проблем у галузі охорони здоров'я. 1. Сучасний стан та проблеми забезпечення населення лікарськими засобами Відповідно до рекомендацій ВООЗ країні з населенням близько 50 млн. чоловік необхідно мати не менше ніж 3000 найменувань лікарських засобів(за міжнародними непатентованими або загальноприйнятими назвами і комбіновані препарати). В Україні станом на 1 січня 2003 р. зареєстровано 7 964 найменування лікарських засобів (у тому числі майже 40 відсотків вітчизняного виробництва). Вони охоплюють 101 фармакологічну групу за класифікацією Регістру лікарських засобів України. Переважають протимікробні, противірусні і протипаразитарні препарати - 20,7 відсотка, препарати, що регулюють метаболічні процеси, - 15,2, діють на центральну нервову систему - 15, на серцево-судинну систему - 8,7, для лікування онкозахворювань - 2,5 , гомеопатичні препарати - 1,44 відсотка та інші. За останні роки спостерігається тенденція до збільшення обсягу внутрішнього ринку лікарських засобів, який у 2002 році становить 4074,8 млн. гривень. За даними Держкомстату, у 2002 році видатки на медикаменти у середньому на одного жителя України дорівнювали 65,11 гривні, з яких 51,8 - громадянин сплачував з власних доходів. Зазначені видатки з державного та місцевих бюджетів у 2001 році становили 13,31 гривні. У 2002 році через мережу роздрібної торгівлі було продано ліків у розрахунку на одного жителя у Рівненській, Житомирській областях на 20-30 гривень, в Автономній Республіці Крим, Запорізькій, Дніпропетровській областях - на 50 і більше, у Херсонській, Донецькій, Харківській, Львівській, Чернівецькій областях на 40-50, в інших - на 30-40 гривень. Споживання лікарських засобів залежить від рівня захворюваності населення України, який, за даними звертання населення в лікувально-профілактичні заклади, залишився як раніше високим і порівняно з 2001 роком зріс на 2,2 відсотка. За звітними статистичними даними МОЗ, у структурі поширеності захворювань за класами хвороб у 2002 році найбільша частка припадає на хвороби системи кровообігу (25,9 відсотка), органів дихання (22,7 ), органів травлення (9,2), кістково-м'язової системи (5,7), ока і придаткового апарата (5,2), сечостатевої (5,1) і ендокринної системи (4,4 відсотка). У 2002 році порівняно з попереднім роком спостерігалося істотне зростання рівня захворюваності на стенокардію (14,5 відсотка), артрози (11,7), хвороби підшлункової залози (11,1), гіпертонію (9,9), ішемічну хворобу серця (9,2), усі форми активного туберкульозу (7,3), глаукому (5,2), цереброваскулярні З метою зниження рівня захворюваності та гарантованого надання медичної допомоги в Україні сформовано систему забезпечення лікарськими засобами, складовими якої є: Національний перелік основних (життєво необхідних) лікарських засобів і виробів медичного призначення; перелік лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади та установи охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів; перелік вітчизняних та іноземних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню. Особлива увага приділяється питанню забезпечення лікарськими засобами пільгових категорій населення, зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. N 1303 (1303-98-п) "Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань" визначені групи населення, яким лікарські засоби за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування відпускаються безоплатно або на пільгових умовах. Незважаючи на проведену роботу, спрямовану на поліпшення забезпеченя пільгових категорій населення лікарськими засобами, його рівень залишається незадовільним у зв'язку із скрутним економічним становищем, недостатнім фінансуванням галузі охорони здоров'я. У 2002 році видатки на придбання лікарських засобів відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України в частині забезпечення пільгових категорій населення при потребі 732 млн. гривень було заплановано на рівні місцевих бюджетів близько 66 млн. гривень, але фактично використано понад 51 млн., а Відповідно до Національного переліку основних життєво необхідних лікарських засобів і виробів медичного призначення має формуватися: державне замовлення на лікарські засоби для виконання національних комплексних програм; Таким чином, в Україні створені об'єктивні умови для наступного етапу розвитку фармацевтичної галузі, на якому інтереси пацієнта мають першочергове значення та забезпечуються державою шляхом: наявності ефективних, безпечних та якісних лікарських засобів як основного фактора, що визначає доступність для населення системи охорони здоров'я; Для поліпшення забезпечення населення лікарськими засобами розроблена ця Програма, яка є невід'ємною складовою частиною державної політики в галузі охорони здоров'я. 2. Мета і основні завдання Програми Мета Програми - поліпшення здоров'я населення шляхом забезпечення його ефективними, безпечними і якісними лікарськими засобами. Основними завданнями Програми є забезпечення: доступу населення до ефективних, безпечних і якісних лікарських засобів; 1. Доступ населення до ефективних, безпечних і якісних лікарських засобів забезпечується: цілеспрямованим відбором лікарських засобів, який проводиться згідно з Концепцією відбору основних лікарських засобів до Національного переліку основних життєво необхідних лікарських засобів і виробів медичного призначення, що грунтується на рекомендаціях ВООЗ стосовно раціонального їх призначення та використання, а також сприяє поліпшенню забезпечення населення ліками та зниженню їх вартості; визначенням основних лікарських засобів з урахуванням їх ефективності, безпеки і якості, що сприятиме раціональному призначенню цих засобів, підвищенню якості надання медичної допомоги, а також економії коштів; розробленням переліку лікарських засобів, який формується МОЗ на основі стандартів лікування; закупівлею на тендерній основі відповідно до законодавства для лікувально-профілактичних закладів лікарських засобів згідно з переліком, який грунтується на принципах раціонального використання наявних засобів із застосуванням фармакоекономічного аналізу; закупівлею лікарських засобів за рахунок державного та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, коштів підприємств, установ та організацій, а також інших джерел, не заборонених законодавством; визначенням пріоритетів державного фінансування закупівель лікарських засобів відповідно до переліку для лікування захворювань, у першу чергу тих, які є основними причинами смертності (серцево-судинні, онкологічні тощо), загрожують суспільному здоров'ю, а також інфекційних (туберкульоз, СНІД наявністю необхідного асортименту лікарських засобів у мережі аптечних закладів шляхом удосконалення законодавчої бази та забезпечення доступу до цих засобів усіх верств населення; створенням рівних умов для функціонування аптечних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування; впровадженням державної системи реєстрації цін на лікарські засоби згідно з відповідним переліком. 2. Забезпечення належної якості лікарських засобів потребує вжиття таких заходів: впровадження виробничої практики: лабораторної, клінічної, виробничої, дистрибуторської; державне регулювання створення, виробництва, контролю за якістю, ввезення в Україну, вивезення з України, реалізації лікарських засобів, яке здійснює МОЗ, зокрема Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення, що належить до сфери його управління; удосконалення системи реєстрації лікарських засобів шляхом посилення вимог до реєстраційних документів та процедури реєстрації відповідно до рекомендацій ВООЗ та ЄС; ліцензування та інспектування суб'єктів господарювання, які виробляють, імпортують, експортують і реалізують лікарські засоби; проведення разом з іншими країнами, міжнародними організаціями та ВООЗ широкомасштабних кампаній з вивчення, виявлення, вилучення, запобігання поширенню підроблених лікарських засобів відповідно до конкретного плану із залученням органів, відповідальних за якість лікарських засобів, правоохоронних органів, митної служби, а також виробників лікарських засобів, медичних установ, організацій з оптової і роздрібної торгівлі цими засобами, об'єднань споживачів, асоціацій медичних і фармацевтичних працівників, засобів масової інформації та громадськості; додержання етичних норм просування на ринок лікарських засобів, які грунтуються на принципах, рекомендованих ВООЗ та ЄС. 3. Для раціонального використання лікарських засобів необхідно: впровадити у лікувально-профілактичних закладах формуляри, розроблені на основі стандартів лікування, затверджених МОЗ; досліджувати та аналізувати щороку використання лікарських засобів; розробити навчальні плани і програми з питань раціонального використання лікарських засобів, адаптованих до рекомендацій ВООЗ та ЄС і вимог охорони здоров'я; надавати медичним, фармацевтичним працівникам і населенню об'єктивну інформацію про лікарські засоби. |
| КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 50 від 21.01.2004 р.) Відповідно до пункту 49 статті 80 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та підпункту 5.1.7 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" Кабінет Міністрів України П О С Т А Н О В Л Я Є: 1. Установити, що переліком лікарських засобів, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, є Державний реєстр лікарських засобів. 2. Затвердити перелік виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість (додається). Прем'єр - міністр України ЗАТВЕРДЖЕНО ПЕРЕЛІК ------------------------------------------------------------------- 3001 90 10 00* Інші речовини людського походження, призначені для терапевтичного або профілактичного застосування |
| КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про затвердження Положення про Державну Відповідно до статті 30 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) Кабінет Міністрів України 1. Затвердити Положення про Державну надзвичайну протиепідемічну комісію при Кабінеті Міністрів України та її посадовий склад (додаються). 2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 27 липня 2001 р. N 920 ( 920-2001-п ) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністр України ЗАТВЕРДЖЕНО ПОЛОЖЕННЯ 1. Державна надзвичайна протиепідемічна комісія при Кабінеті Міністрів України (далі - Комісія) є постійно діючим органом, який здійснює оперативний контроль і координацію діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності і громадян щодо запобігання виникненню і ліквідації особливо небезпечних, небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань(отруєнь) та радіаційних уражень людей (далі - інфекційні хвороби та ураження людей). ЗАТВЕРДЖЕНО СКЛАД Віце-прем'єр-міністр України - голова Комісії |
| КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про затвердження Типового положення Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: 1. Затвердити Типове положення про центр соціально - психологічної реабілітації дітей (додається). 2. Рекомендувати Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям починаючи з 2005 року створювати центри соціально - психологічної реабілітації дітей та забезпечувати організацію їх діяльністю з урахуванням соціальних потреб кожного регіону. 3. Міністерству праці та соціальної політики за погодженням з Міністерством фінансів. Державним комітетом у справах сім'ї та молоді затвердити в тримісячний строк умови оплати праці працівників центрів соціально - психологічної реабілітації дітей. Прем'єр-міністр України ЗАТВЕРДЖЕНО ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ 1. Центр соціально-психологічної реабілітації дітей (далі - центр) - заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинились у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги. |
| КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про підвищення посадових окладів ( Про підвищення з 1 січня 2005 р. у два рази діючі станом на 1 березня 2004 р. максимальні посадові оклади додатково див. ( Про підвищення з 1 вересня 2004 р. у два рази діючі станом на 1 березня 2004 р. посадові оклади додатково див. Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: 1. Підвищити з 1 березня 2004 р. на 10,8 відсотка посадові оклади (ставки заробітної плати) та ставки погодинної оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, розміри яких затверджені постановами Кабінету Міністрів України, згідно з переліком, що додається. 2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Національній та галузевим академіям наук за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів привести свої нормативно-правові акти з питань оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій, що належать до сфери їх управління, у відповідність із цією постановою. Прем'єр-міністр України |
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 1 серпня 2006 р. N 1065
Київ
Про внесення змін до постанов Кабінету
Міністрів України від 11 грудня 1999 р.
N 2263 і від 2 жовтня 2003 р. N 1569
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
Внести до постанов Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. N 2263 ( 2263-99-п ) "Про затвердження Типового регламенту місцевої державної адміністрації" (Офіційний вісник України, 1999 р., N 50, ст. 2456; 2002 р., N 12, ст. 598; 2004 р., N 15, ст. 1047) і від 2 жовтня 2003 р. N 1569 ( 1569-2003-п ) "Про затвердження Загального положення про колегію центрального органу виконавчої влади і місцевої державної адміністрації" (Офіційний вісник України, 2003 р., N 40, ст. 2107; 2004 р., N 5, ст. 237; 2005 р., N 20, ст.1080) зміни, що додаються.
Прем'єр-міністр України Ю.ЄХАНУРОВ
Інд. 40
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 1 серпня 2006 р. N 1065
ЗМІНИ,
що вносяться до постанов
Кабінету Міністрів України
від 11 грудня 1999 р. N 2263
( 2263-99-п ) і від 2 жовтня 2003 р.
N 1569 ( 1569-2003-п )
1. Абзац третій пункту 40 Типового регламенту місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. N 2263 ( 2263-99-п ), виключити.
2. У Загальному положенні про колегію центрального органу виконавчої влади і місцевої державної адміністрації, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 р. N 1569 ( 1569-2003-п ):
пункт 7 доповнити абзацом такого змісту:
"До складу колегії місцевої держадміністрації за пропозицією громадських організацій, творчих спілок, підприємств, наукових установ та інших організацій можуть бути включені їх представники";
пункт 9 викласти у такій редакції:
"9. Кількісний та персональний склад колегії місцевої держадміністрації визначається головою місцевої держадміністрації".
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 1 серпня 2006 р. № 445-р
Київ
Про затвердження плану заходів щодо
розвитку соціального діалогу в Україні
1. Затвердити план заходів щодо розвитку соціального діалогу в Україні, що додається.
2. Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади:
забезпечити виконання затвердженого цим розпорядженням плану заходів щодо розвитку соціального діалогу в Україні за рахунок коштів, передбачених для їх утримання у державному бюджеті на відповідний рік;
за підсумками кожного півріччя надсилати до 15 числа наступного місяця Мінпраці відповідну інформацію для її узагальнення та подання Кабінетові Міністрів України.
Прем’єр-міністр України Ю. ЄХАНУРОВ
ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 1 серпня 2006 р. № 445-р
ПЛАН
заходів щодо розвитку соціального діалогу в Україні
1. Створити умови для утворення галузевих і територіальних тристоронніх допоміжних органів соціального діалогу з метою узгодженого розв’язання проблем у соціально-економічній сфері, що стосуються прав та інтересів працівників і роботодавців.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації разом з організаціями роботодавців та профспілок, їх об’єднаннями.
III квартал 2006 року.
2. Розробити та затвердити регіональний та галузевий порядок проведення соціального діалогу.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації разом з організаціями роботодавців та профспілок, їх об’єднаннями.
III квартал 2006 року.
3. Покласти виконання функцій з проведення соціального діалогу на один із структурних підрозділів.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.
До кінця року.
4. Забезпечити ефективну взаємодію з Національною тристоронньою соціально-економічною радою при Президентові України з питань формування та реалізації соціально-економічної політики.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади.
Постійно.
5. Розробити з урахуванням положень Генеральної угоди та подати проект постанови Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. № 915 “Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України” (Офіційний вісник України, 2000 р., № 24, ст. 994) в частині проведення соціального діалогу у процесі підготовки і розгляду нормативно-правових актів, які стосуються соціально-економічних і трудових відносин, соціального захисту громадян.
Мінпраці, Мін’юст.
До кінця року.
6. Вжити заходів до проведення теле- і радіопередач з питань розвитку соціального діалогу.
Держкомтелерадіо, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади.
Постійно.
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я від 22 липня 2009 р. N 851-р
Київ
Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми збереження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року
1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної цільової соціальної програми збереження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року, що додається.
Визначити Мінекономіки державним замовником Програми.
2. Мінекономіки разом з іншими заінтересованими центральними рганами виконавчої влади та за участю сторін соціального діалогу розробити у шестимісячний строк і подати на розгляд Кабінетові Міністрів України проект Загальнодержавної цільової соціальної програми збереження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року.
Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
Інд. 26
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 22 липня 2009 р. N 851-р
КОНЦЕПЦІЯ
Загальнодержавної цільової соціальної програми
збереження і розвитку трудового потенціалу України
на період до 2017 року
Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована Програма
Збереження і розвиток трудового потенціалу є необхідною передумовою інноваційного розвитку та стратегічним завданням сталого розвитку країни.
Тривалий час відбувалося звуження природної бази трудового потенціалу, зокрема внаслідок значних обсягів трудової міграції працездатного населення за межі України.
Чисельність зайнятого населення в 1990-2001 роках зменшилася на 5,4 млн. осіб, або на 21,4 відсотка, порівняно з попереднім
десятиріччям. Збільшення обсягів зайнятості, яке почалося лише з 2002 року, відбувається низькими темпами, пропонування робочої
сили залишається практично фіксованим, що не відповідає сучасній динаміці економічного розвитку. При цьому майже третину загального обсягу зайнятості населення становить самостійна зайнятість, зокрема 4,7 млн. осіб проводять нерегламентовану діяльність. Крім того, розподіл зайнятого населення за видами економічної діяльності не відповідає інноваційній моделі розвитку економіки. У
складі зайнятого населення професіонали та фахівці становлять лише 24 відсотки, тоді як малокваліфіковані працівники - 24,7 відсотка.
Посилюється тенденція до нестачі кваліфікованих робітничих кадрів.
На даний час особливо гострою є проблема невідповідності наявного трудового потенціалу сучасним вимогам економічного і соціального розвитку країни, що зумовлює необхідність вжиття державою системних заходів для підтримання, відновлення і розвитку трудового потенціалу в умовах фінансової кризи та на етапі стабілізації економіки.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом
Основними причинами виникнення проблеми, пов'язаної із підтриманням, відновленням і розвитком трудового потенціалу, що особливо гостро виявляється в період фінансової кризи, є:
демографічна криза, зокрема високий рівень передчасної смертності населення та критично низький рівень народжуваності;
невідповідність якості робочої сили потребам сучасного ринку праці;
занижена ціна робочої сили, яка сформувала низький рівень доходів населення;
диспропорції в розмірах заробітної плати, що обумовило надмірну диференціацію доходів працюючого населення і знизило мотивацію до високопродуктивної праці;
трудова міграція кваліфікованої робочої сили за кордон;
порушення трудових прав працівників, недоліки в системі охорони праці;
наявність нерегламентованої зайнятості населення;
недостатній розвиток соціального діалогу.
Комплексне розв'язання проблеми можливе шляхом підготовки, прийняття та виконання Загальнодержавної цільової соціальної програми збереження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року (далі - Програма).
Мета Програми
Метою Програми є забезпечення підтримання, відновлення і розвитку трудового потенціалу, відтворення кваліфікованої робочої сили та підвищення її конкурентоспроможності відповідно до сучасних потреб економічного і соціального розвитку.
Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми
Одним із варіантів розв'язання проблеми є реалізація Основних напрямів розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року, схвалених Указом Президента України від 3 серпня 1999 р. N 958 ( 958/99 ). Однак зазначеним актом не передбачені заходи щодо подолання наслідків фінансової кризи, що не дає змоги розв'язати проблему в повному обсязі.
Другий варіант передбачає ефективне використання програмно-цільового методу, зокрема виконання державних цільових програм соціального спрямування, які безпосередньо стосуються розв'язання проблем підтримання, відновлення і розвитку трудового потенціалу (Комплексна програма забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 р. N 905 ( 905-2004-п ) (Офіційний вісник України, 2004 р., N 28, ст. 1886), Державна цільова програма роботи з обдарованою молоддю на 2007-2010 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 р. N 1016 ( 1016-2007-п ) (Офіційний вісник України, 2007 р., N 60, ст. 2378), Державна цільова науково-технічна та соціальна програма "Наука в університетах" на 2008-2012 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. N 1155 ( 1155-2007-п ) (Офіційний вісник України, 2007 р., N 72, ст. 2708), Державна програма "Репродуктивне здоров'я нації" на період до 2015 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. N 1849 ( 1849-2006-п ) (Офіційний вісник України, 2007 р., N 1, ст. 35), Міжгалузева комплексна програма "Здоров'я нації" на 2002-2011 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. N 14 ( 14-2002-п ) (Офіційний вісник України, 2002 р., N 9, ст. 403) та інші).
Проте багатогранність і масштабність самої проблеми, її відчутне загострення в умовах кризових явищ, а також поглиблення міжнародних економічних зв'язків, зокрема вступ до СОТ, потребують координації виконання раніше прийнятих державних програм.
Таким чином, оптимальний варіант ефективного розв'язання проблеми полягає у концентрації зусиль центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших сторін соціального діалогу із залученням коштів державного та місцевих бюджетів, інших джерел на здійсненні заходів, пов'язаних з:
визначенням стратегічних пріоритетів розвитку трудового потенціалу відповідно до напрямів державної політики щодо реалізації інноваційної моделі розвитку економіки та суспільства;
створенням організаційно-правових та соціально-економічних умов для комплексного повноцінного формування трудового потенціалу;
поліпшенням якості трудового потенціалу та підвищенням ефективності його використання.
Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання Програми
Збереження і розвиток трудового потенціалу передбачається забезпечити шляхом:
поліпшення демографічних характеристик трудового потенціалу, зниження рівня смертності та збільшення тривалості життя населення, зниження ризику нещасних випадків на виробництві;
нарощення освітньо-кваліфікаційного потенціалу, створення умов для безперервної освіти, здобуття знань та підвищення кваліфікації протягом трудової діяльності, підвищення якості підготовки кадрів вищими та професійно-технічними навчальними закладами;
зменшення впливу трудової міграції працездатного населення за кордон на розвиток трудового потенціалу, сприяння поверненню в Україну довгострокових працівників-мігрантів;
удосконалення системи оплати та нормування праці;
стабілізації зайнятості населення в умовах фінансової кризи;
підвищення економічної активності населення, посилення мотивації населення до укладення трудових договорів, сприяння продуктивній зайнятості населення з орієнтацією на інноваційну модель розвитку виробництва;
підтримки підприємницької ініціативи громадян і розвитку малого та середнього підприємництва, самостійної зайнятості населення;
впровадження міжнародних стандартів щодо умов та охорони праці на виробництві;
проведення моніторингу розвитку трудового потенціалу на коротко-, середньо- і довгострокову перспективу;
удосконалення трудового законодавства;
підвищення ролі соціального діалогу у формуванні державної політики та забезпечення реалізації принципів рівноправності його учасників.
Програму передбачається виконати протягом 2010-2017 років.
Координацію заходів Програми та моніторинг їх виконання забезпечуватиме Мінекономіки.
Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності
Виконання Програми сприятиме:
наближенню тривалості життя, особливо осіб працездатного віку, до відповідних показників країн Європейського Союзу;
зменшенню кількості нещасних випадків на виробництві та зниженню рівня професійної захворюваності;
зростанню рівня зайнятості населення та зниженню рівня безробіття;
поширенню традицій здорового способу життя;
підвищенню професійної орієнтації населення, переорієнтації ринку освітніх послуг на потреби ринку праці;
формуванню мотивації особи до постійного поглиблення своїх знань, підвищенню рівня кваліфікації, удосконаленню практичних навичок, розвитку здібностей;
активізації інноваційних процесів в освітній, науково-технічній та інформаційно-комунікаційній галузях;
урегулюванню міграційних потоків працівників, подоланню нелегальної трудової міграції українських громадян за кордон та транзиту нелегальних працівників-мігрантів територією України;
підвищенню продуктивності праці;
забезпеченню відтворювальної та посиленню мотиваційної функції заробітної плати, формуванню конкурентоспроможної робочої сили;
впровадженню міжнародних стандартів щодо безпечних умов праці, новітніх прогресивних технологій, спроможних забезпечити зменшення шкідливого впливу факторів виробничого середовища;
створенню ефективної системи прогнозування розвитку трудового потенціалу на середньо- і довгострокову перспективу з урахуванням положень стратегічних програмних документів та макроекономічних показників.
Виконання Програми забезпечить зменшення якісних та кількісних диспропорцій на ринку праці, зокрема очікується, що чисельність зайнятого населення збільшиться приблизно на 0,5-1 млн. осіб.
Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми
Фінансування Програми планується здійснювати за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел.
Для виконання Програми також залучатиметься міжнародна фінансова допомога.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 30 жовтня 2009 р. № 1154
Київ
Про встановлення граничних рівнів цін на окремі
лікарські засоби і вироби медичного призначення
З метою стабілізації цінової ситуації на ринку лікарських засобів і виробів медичного призначення на період епідемії грипу А/Н1N1/Каліфорнія/04/09 Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Установити граничні оптово-відпускні та роздрібні ціни на лікарські засоби і вироби медичного призначення за переліком згідно з додатком.
2. Дозволити Міністерству охорони здоров'я вносити зміни до зазначеного у пункті 1 цієї постанови переліку за погодженням з Міністерством економіки.
| Прем'єр-міністр України | Ю. ТИМОШЕНКО |
Інд. 28
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 2 грудня 2009 р. N 1513-р
Київ
Про проведення переговорів щодо укладення Генеральної угоди між
Кабінетом Міністрів України,
спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні
та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями
та галузевих і регіональних колективних угод
на новий строк
1. На звернення професійних спілок, які об'єдналися для ведення переговорів щодо укладення Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на новий строк (далі - повноважні представники Сторони профспілок), та відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди" ( 3356-12 ) затвердити склад групи повноважних представників Сторони власників та уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення переговорів щодо укладення Генеральної угоди і здійснення контролю за її виконанням (далі - повноважні представники Сторони власників), згідно з додатком.
Надати право керівникові групи повноважних представників Сторони власників у разі потреби вносити зміни до складу представників від Кабінету Міністрів України, а за поданням спільного представницького органу Сторони роботодавців на національному рівні - до складу представників від роботодавців.
3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади визначати за зверненням Міністерства праці та соціальної політики представників до складу робочих груп з розроблення розділів проекту Генеральної угоди.
4. Керівникові групи повноважних представників Сторони власників інформувати Кабінет Міністрів України про хід переговорів щодо укладення Генеральної угоди.
5. Міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади:
визначити і затвердити своїх повноважних представників для участі у переговорах щодо укладення галузевих і регіональних колективних угод на новий строк (далі - галузеві і регіональні угоди) та здійснення контролю за їх виконанням;
сформувати разом з всеукраїнськими галузевими об'єднаннями організацій роботодавців, обласними організаціями роботодавців (їх об'єднаннями) групи повноважних представників Сторони власників для участі у зазначених переговорах відповідного рівня (за їх згодою);
своєчасно надавати повноважним представникам Сторони власників і Сторони профспілок необхідну інформацію для ведення переговорів, підготовки проекту Генеральної, галузевих і регіональних угод.
6. Міністерству праці та соціальної політики і Державному комітету телебачення і радіомовлення забезпечити висвітлення у засобах масової інформації ходу переговорів щодо укладення Генеральної угоди та її виконання, а іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади - щодо укладення галузевих і регіональних угод та їх виконання.
8. Визнати таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2005 р. N 453 (453-2005-р ) "Про ведення колективних переговорів з укладення Генеральної, галузевих і регіональних угод".
Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
Інд. 26
Додаток
до розпорядження Кабінету Міністрів України
від 2 грудня 2009 р. N 1513-р
СКЛАД
групи повноважних представників Сторони власників,
які об'єдналися для ведення переговорів щодо укладення Генеральної угоди
між Кабінетом Міністрів України,
спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні
та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на новий строк
і здійснення контролю за її виконанням
ДЕНІСОВА
Людмила Леонтіївна - Міністр праці та соціальної політики, керівник групи
МІРОШНИЧЕНКО
Олексій Валентинович - виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України, перший заступник керівника групи (за згодою)
ІВАНКЕВИЧ
Віктор Вікторович - заступник Міністра праці та соціальної політики, заступник керівника групи повноважних представників Сторони власників та уповноважених ними органів
БИКОВЕЦЬ
В'ячеслав Михайлович - виконуючий обов'язки президента Всеукраїнської асоціації роботодавців (за згодою)
БОГАШЕВА
Наталія Владиславівна - заступник Міністра юстиції
БУХАЛЕНКОВ
Сергій Олександрович - заступник Голови Фонду державного майна
ВІТРЕНКО
Юрій Миколайович - заступник Міністра економіки
ВЛАСЕНКО
Наталія Степанівна - заступник Голови Держкомстату
ГОЛУБОВ
Олексій Григорович - голова Всеукраїнського галузевого об'єднання організацій роботодавців хімічної промисловості (за згодою)
ГОСТЄВА
Наталя Вікторівна - директор департаменту правового забезпечення Конфедерації роботодавців України (за згодою)
ДЄНЬГІН
Анатолій Петрович - перший заступник Голови Держгірпромнагляду
ЗАВАЛЕВСЬКА
Валентина Олександрівна - заступник Міністра аграрної політики
ЗАМОРОКО
Тетяна Леонідівна - виконавчий директор Всеукраїнського об'єднання обласних організацій роботодавців підприємств легкої промисловості "Укрлегпром" (за згодою)
КОЛОМІЄЦЬ
В'ячеслав Миколайович - директор департаменту соціально-економічної політики дирекції Федерації роботодавців України (за згодою)
КРАСИЛЬЩИКОВ
Анатолій Лаврентійович - начальник Управління стратегії реформування соціальних відносин Секретаріату Кабінету Міністрів України
КУЗОВОЙ
Юрій Віталійович - директор департаменту розвитку соціального страхування дирекції Федерації роботодавців України (за згодою)
КУЛІКОВ
Петро Мусійович - заступник Міністра освіти і науки
МАРЧУК
Костянтин Михайлович - заступник голови Об'єднання організацій роботодавців України (за згодою)
МАТВІЙЧУК
Володимир Макарович - заступник Міністра фінансів
НАДРАГА
Василь Іванович - генеральний директор Федерації роботодавців України (за згодою)
ОНИЩУК
Віктор Миколайович - заступник Міністра праці та соціальної політики
ПАДАЛКО
Віктор Григорович - заступник Міністра промислової політики
ПОЛЯКОВ
Лев Олександрович - виконавчий директор Міжнародної організації роботодавців підприємств галузі залізничного транспорту "Федерація залізничників України" (за згодою)
ПРИТОМАНОВ
Сергій Олександрович - виконавчий директор Федерації металургів України (за згодою)
РИВАК
Іван Миколайович - перший заступник голови ради Федерації роботодавців України, голова Львівського обласного об'єднання організацій роботодавців, голова спостережної ради ВАТ АСК "Дністер" (за згодою)
ТРЕТЬЯКОВ
Дмитро Юрійович - голова ради Всеукраїнського об'єднання обласних організацій роботодавців у сфері будівництва, проектування та архітектури (за згодою)
ШЕВЧЕНКО
Василь Васильович - перший заступник Міністра транспорту та зв'язку
ЦИБУЛЬСЬКИЙ
Володимир Іванович - заступник голови ради Федерації роботодавців України (за згодою)
ЦИРУЛЬ
Павло Іванович - голова ради Всеукраїнської федерації роботодавців у сфері туризму (за згодою)
ЯКОВЕНКО
Ігор Валентинович - заступник Міністра охорони здоров'я