Ми, фахівці галузі народної і нетрадиційної медицини – представники громадськості, яким небайдуже здоров’я громадян України,
повністю підтримуємо процеси демократичних перетворень в державі і безпосередньо - в галузі охорони здоров'я, які спрямовані на зміцнення здоров’я народу,
поважаючи права і свободи людини та громадянина, в тому числі – право вибору узаконених державою форм, методів, обсягів надання медичної та оздоровчої допомоги, в тому числі фахівцями народної і нетрадиційної медицини,
ставлячи за мету підвищення рівня захисту здоров'я, як окремої людини, так і здоров'я нації в цілому;
усвідомлюючи необхідність збереження генофонду нації, її трудових pеcypciв, а також збереження повноцінного навколишнього середовища;
визнаючи npіopиmem людини в суспільстві і її свободу волевиявлення,
в межах існуючого законодавства України - на підставі статей 36, 38, 49 Конституції України, Закону України “Про об”єднання громадян”, статей 6,7, 24 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров”я”, Указу Президента України “Про заходи щодо врегулювання діяльності в сфері народної і нетрадиційної медицини”
з метою широкої участі громадських організацій в процесах прозорого, відкритого для громадськості управління галуззю народної і нетрадиційної медицини
створили колективний громадський орган управління галуззю - Всеукраїнську Раду громадських організацій і фахівців народної і нетрадиційної медицини при Українській Федерації громадських організацій сприяння oxopoнi здоров'я громадянського суспільства і заявляємо
КОНЦЕПЦІЮ РОЗВИТКУ НАРОДНОЇ ТА НЕТРАДИЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ
НА УКРАЇНІ
КОНЦЕПЦІЯ
РОЗВИТКУ НАРОДНОЇ ТА НЕТРАДИЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ НА УКРАЇНІ
Вступ
Концепція розвитку народної та нетрадиційної медицини на Україні (далі - Концепція) спрямована на ефективну реалізацію основних положень Конституції України, Законів України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (1992 р.), "Про об'єднання громадян" (1992 р.), "Про наукову i науково-технічну експертизу" (1995 р.), "Про захист прав споживачів" (1991 р.); Указів Президента України "Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України" (2001 р.), "Про концепцію розвитку охорони здоров'я населення України" (2000 р.), "Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя" (2002 р.), "Про комплексні заходи щодо поліпшення медичного обслуговування сільського населення на 2002 - 2005 роки (2002 р.); “ Про заходи щодо врегулювання діяльності в сфері народної і нетрадиційної медицини” (1998 р.), Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" на 2002 - 2011 роки (2002 р.), - які надають можливість широкої участі громадськості України в охороні здоров'я населення, формуванні здорового способу життя, подальшому розширенні активної участі громадськості в управлінні охороною здоров'я, спираючись на віковий досвід народної медицини та сучасні розробки наукової медицини, квантової фізики, молекулярної хімії, біології.
Необхідність розроблення ефективних заходів участі громадськості та фахівців з народної і нетрадиційної медицини в сприянні здоров’ю нації на підставі визначених державою напрямків діяльності зумовлюється реальними соціально-економічними процесами, зокрема:
- подальшим розвитком демократизації суспільства, інтеграцією України у світове співтовариство;
- глобальними структурними процесами в економіці, розвитком ринкових відносин в ycix сферах діяльності держави, в тому складі, і в медицині;
- зниженням рівня i погіршенням якості життя більшості громадян;
- критичною демографічною ситуацією, незадовільним станом здоров'я – подальшим зростанням показників захворюваності населення, в першу чергу, на соціально небезпечні хвороби, такі як туберкульоз, СН1Д, венеричні захворювання, розповсюдженням наркоманії тощо;
- духовним збідненням окремих прошарків населення держави, особливо окремої частини представників молодшого покоління;
- недостатнім обсягом фінансування та низькою економічною ефективністю використання pecypciв охорони здоров'я;
- незадовільною екологічною ситуацією в країні;
- відсутністю єдиної комплексної науково-обгрунтованої державної політики охорони і збереження здоров'я, духовного відродження нації з урахуванням досвіду народної та нетрадиційної медицини;
міцним навантаженням хіміко-фармацевтичних препаратів при лікуванні хворих і проведенні профілактичних, оздоровчих заходів, застосування яких не завжди може бути обґрунтованим.
Традиційно, в супереч існуючим міжнародним стандартам управління галуззю охорони здоров’я, склалася така ситуація, що розробка та впровадження заходів з охорони i збереження здоров'я населення, відпрацювання найефективніших методів управління цією системою є пріоритетом Міністерства охорони здоров'я, його державних і штучно створених структур, при наявності активної участі у цих процесах медичної громадськості.
В той же час суттєвий вплив на здоров'я людини (здебільше негативний) здійснюють всі галузі життєдіяльності суспільства, а лікувальні і оздоровчі функції, в умовах знебожіння мас, все більше припадають на фахівців з народної та нетрадиційної медицини, частина яких працює безконтрольно поза межами існуючого законодавства.
На жаль, до цього часу ще не запропонована і не розроблена Комплексна Програма оздоровлення населення України з участю фахівців народної і нетрадиційної медицини, прогресивна частина яких працює на базі останніх досягнень медичної науки, квантової фізики, генетики, біології.
Таким чином, реформування і подальший розвиток системи соціально-економічного забезпечення населення та охорони здоров'я необхідно розглядати як процес тicної взаємодії органів державної влади i всього громадянського суспільства, зокрема широкої медичної громадськості та фахівців з народної і нетрадиційної медицини.
Виходячи з наведеного вище, для втілення в життя громадської політики збереження життєвого і духовного потенціалу українського народу виникла необхідність об'єднання (на добровільній основі, за умов збереження юридичної та господарської самостійності) громадських організацій, об’єднань, установ, закладів, центрів і окремих фахівців в галузі народної та нетрадиційної медицини, які сприяють здоров'ю нації, в єдину громадську організацію – Всеукраїнську Раду громадських організацій і фахівців народної і нетрадиційної медицини при Українській Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров'я громадянського суспільства (надалі – Рада і Федерація).
I. Основні принципи громадської політики
щодо розвитку народної і нетрадиційної медицини
як складової збереження здоров’я нації
Участь громадськості у формуванні та реалізації політики держави в сфері збереження здоров'я нації є невід'ємною рисою розвиненого громадянського суспільства, яке усвідомлює необхідність i безумовність своєї активної життєвої позиції в ycix напрямках життєдіяльності країни. Державну політику в сфері охорони здоров'я, яку було викладено в Указі Президента України "Про концепцію розвитку охорони здоров'я населення України", неможливо ефективно проводити тільки силами державних установ. Необхідно залучати до цього процесу, наряду з традиційними медичними закладами, громадські медичні та оздоровчі установи, організації тощо. Саме таку побудову суспільних відносин називають громадянським суспільством, якого, як відомо, прагне і Україна.
В цьому прагненні доречно акцентувати увагу на єдності фізичної, душевної (психічної) та духовної (соціальної) складових здоров’я нації. Особливо це має значення для здоров'я нації як сукупного здоров'я її громадян і це свідоме ставлення до здоров'я базується, в першу чергу, на духовному здоров'ї як внутрішній якості та соціальному здоров'ї як його зовнішньому прояві.
Стратегією формування громадянського суспільства є національна ідея, яку спрямовано на головну цінність держави - людину. Тому найважливішим підґрунтям національної ідеї виступає здоров'я нації в розумінні його як єдності фізичної, психічної та духовної складових. Тільки розуміння цієї цілісності здоров'я може стати джерелом позитивних змін у всіх сферах життя та діяльності людини, у підвищенні життєвого рівня населення країни.
Таким чином, фундаментом стратегії діяльності Ради в питаннях оздоровлення населення є духовне відродження нації, формування і впровадження принципів духовного здоров’я людини.
Метою громадської політики в охороні здоров'я є збереження та зміцнення здоров'я нації. Одним з практичних, програмних кроків, спрямованих на досягнення цієї мети є Концепція розвитку народної та нетрадиційної медицини на Україні.
Терміни народна та нетрадиційна медицина використовуються у такому значенні:
- народна медицина – це сукупність методів, прийомів та лікувальних засобів, спрямованих на лікування хвороб і оздоровлення людини, накопичених народом і цілителями протягом тисячоліть;
- нетрадиційна медицина – це сукупність сучасних лікувальних енергоінформаційних технологій і засобів попередження захворювань та зміцнення здоров’я людини, які не увійшли в практику народної і традиційної (офіційної) медицини.
Концепція спрямована на вирішення наступних головних завдань:
- формування і подальший розвиток принципів духовного здоров’я народу України на основі останніх прогресивних досягнень вітчизняної і зарубіжної медичної науки, квантової фізики, сучасної філософії життєдіяльності людини в суспільстві;
- формування свідомого ставлення кожного громадянина, української спільноти та державних установ до проблеми збереження та покращення здоров'я нації – його фізичної, психічної та духовної складових;
- активізація діяльності громадських організацій і оздоровчих закладів в управлінні охороною здоров'я в межах існуючого законодавства України;
- подальше посилення участі громадських об'єднань у формуванні державної політики стосовно охорони здоров'я населення та збереження навколишнього середовища України;
- підвищення ролі громадських організацій у реформуванні системи охорони здоров'я та надання офіційного статусу народній і нетрадиційній медицині;
- інформаційно-аналітична діяльність з питань охорони здоров'я та інформування населення України про ефективні методи і технології в галузі народної і нетрадиційної медицини;
- пропаганда здорового способу життя та відродження духовності;
- розвиток міжнародного співробітництва з громадськими об'єднаннями, які вирішують питання збереження здоров'я суспільства та охорони навколишнього середовища.
2.Напрямки громадської політики в вирішенні питань розвитку народної і нетрадиційної медицини на Україні
2.1. Коротка історична довідка
Народна медицина українців – це складний комплекс , в якому знайшли поєднання позитивні емпіричні знання, засоби лікувальної магії, народна традиція, а згодом – елементи професіональної медицини, явища широкого міжнародного побутування і досвід місцевих спостережень.
Багатство етнічних і регіональних форм, якими відзначаються народні методи лікування, пошуки і способи приготування ліків, їх асортимент і застосування становлять вдячний матеріал для проведення порівняльних досліджень, виявлення генетичних і етнокультурних зв’язків між народами.
Логічно вважати, що народна медицина така ж давня, як і людство, що початки її сягають доісторичних часів і викликані інстинктивними спробами самозбереження. Ще з моменту самоусвідомлення людина почала мріяти про безсмертя і боротися за своє здоров’я.
Народні медичні знання українців своїм корінням сягають сивої давнини. Перші відомості про них знаходяться в петрогліфах
„Кам’яної могили” (XII тисячоліття до н.е.). Відповідно цінними джерелами є писемні пам’ятки давньоруської народності, в яких зберігся акумульований досвід лікування. Перші відомості з народного лікування дослідники пов’язують з „Ізборником Святослава” (1073-1076р.), в якому йде мова про види захворювань, робиться спроба пояснити їх етіологію та подаються мед ікр-гігієнічні поради профілактичного характеру.
А першою спеціальною рукописною книгою з народної медицини часів Київської Русі, як вважають дослідники, був трактат „Мазі”, автором якого була онука Володимира Мономаха Євпраксія.
Пам’ятками, вартими уваги в галузі народних медичних знань українців, є „Травники”, „Зілейники”, „Вертогради” – ці своєрідні медичні енциклопедії, що набувають поширення з XVI ст.
Однак по-справжньому народна медицина привернула увагу дослідників з середини XIX ст.., що зумовлено активізацією збирацької роботи в зв’язку з діяльністю російського географічного товариства, створеного в 1845 році.
З кінцем XIX – початком XX ст. пов’язана поява спеціальних досліджень , присвячених питанням народної медицини. Серед них слід відзначити С.Носова, Г.Коваленка, І.Манжури, О.Братчикова, І.Пантюхова та ін. Значний фактологічний матеріал інформаційного характеру з питань народної медицини зосереджено в узагальнюючих працях В.Бабенка, В,Шухевича, А.Оніщука.
Народна і нетрадиційна медицина на сучасному етапі – це, з одного боку, масові повсякденні медичні знання, які постійно збагачуються і розвиваються під впливом професіональної наукової медицини.
Одним із шляхів поширення цього впливу є популярна медична література, книги про лікарські рослини, інформотерапію, про методи очищення і оздоровлення організму тощо, які мають значний попит у населення. З другого боку, це те раціональне зерно, що є складовою частиною професіонального прошарку народної і нетрадиційної медицини. Тому, з метою ефективного використання багатих надбань народної і нетрадиційної медицини в професійній медичній практиці, необхідно чітко відмежувати раціональні методи від магічних. На професійне виконання цього завдання буде спрямована робота Експертної комісії Ради з народної та нетрадиційної медицини при Федерації.
Методи і засоби народної та нетрадиційної медицини, безперечно, не повинні відійти у забуття. Сучасна наукова (традиційна) медицина й фармакологія, яка своїм корінням сягає глибин емпіричних народних знань, набутих у процесі багатовікового досвіду, повинна і сьогодні збагачуватись за рахунок нових народних надбань та новітніх енергоінформаційних технологій.
2.2. Напрямки вирішення питань розвитку народної
і нетрадиційної медицини
Піклування про збереження та покращення здоров'я нації є справою кожного громадянина та держави в цілому.
Пріоритетним напрямком діяльності Ради Федерації по забезпеченню впровадження громадської політики з питання охорони здоров'я нації є розвиток народної і нетрадиційної медицини на Україні.
Головною метою діяльності Ради є об`єднання на добровільних засадах громадських організацій, об`єднань, установ, закладів, центрів і окремих фахівців в галузі народної і нетрадиційної медицини з метою захисту їх професійних інтересів і світогляду, координації їх організаційно-методичної роботи, створення прозорої і ефективної системи підготовки кадрів та їх атестації.
Головними завданнями Ради у виконанні цієї мети є:
- вивчення та вдосконалення досвіду громадських організацій, об`єднань, центрів, закладів і установ для оптимального використання їх потенціалу у сфері розвитку народної і нетрадиційної медицини та захисту здоров`я населення;
- вивчення, аналіз та розповсюдження передового досвіду роботи та передових новітніх технологій у нетрадиційній медицині з забезпеченням захисту авторських прав;
- здійснення представницьких функцій членів Ради в центральних та місцевих органах виконавчої влади з метою оприлюднення пропозицій громадськості щодо вдосконалення діяльності органів охорони здоров`я;
- сприяння активній участі провідних фахівців організацій – членів Ради, у роботі дорадчих та експертних органів, які можуть утворюватись при органах державної влади для розгляду питання захисту і збереження здоров`я населення та захисту навколишнього середовища;
- організація та впровадження курсів підвищення кваліфікації керівників та співробітників організацій – членів Ради та окремих фахівців;
- створення спеціальної комісії на принципах прозорості та гласності і організація атестації фахівців в галузі народної та нетрадиційної медицини;
- розробка та впровадження нормативної бази з питань громадської галузевої акредитації установ, закладів та центрів нетрадиційної медицини;
- сприяння членам Ради у організації та проведенні незалежної громадської науково-технічної експертизи послуг, виробів і товарів медичного та іншого призначення, які можуть завдати шкоду здоров`ю людини;
- організація (при необхідності) правового захисту законних соціальних, економічних і правових інтересів Ради та всіх її членів;
- розробка і впровадження законодавчих актів та нормативно-правових документів, регламентуючих діяльність організацій – членів Ради у сфері народної і нетрадиційної медицини та співпрацювання Ради у вирішенні цих питань з державними органами;
- формування бази даних нормативно-правових документів державних органів влади щодо діяльності системи охорони здоров`я і, безпосередньо, народної і нетрадиційної медицини та розповсюдження цих документів серед керівництва організацій – членів Ради;
- організація періодичного видавництва газет, журналів та інших інформаційних видань, які б висвітлювали роботу організацій – членів Ради та окремих фахівців в галузі народної і нетрадиційної медицини, нові оздоровчі технології, препарати, апаратуру тощо;
- збір, статистичний аналіз та розповсюдження серед членів РАДИ матеріалів стосовно результатів діяльності громадських об`єднань, центрів, закладів і окремих фахівців в галузі народної та нетрадиційної медицини;
- організація проведення (при необхідності) науково-технічної та методологічної експертизи діяльності окремих суб`єктів Ради;
- організація і проведення науково-практичних конференцій, симпозіумів, з`їздів (у тому числі міжнародних) з питань обміну досвідом та удосконалення роботи в галузі народної та нетрадиційної медицини;
- організація міжнародного співробітництва та обміну досвідом у галузі народної і нетрадиційної медицини;
- сприяння впровадженню елементів духовного відродження населення України в діяльність кожного фахівця з народної і нетрадиційної медицини.
3. Заключні положення
Управління складною багатогалузевою системою охорони здоров'я, її реформування в період подальшого розвитку ринкових економічних відносин в державі не може ефективно відбуватися без активної участі громадськості, насамперед – медичної, працівників сфери охорони здоров'я та фахівців галузі народної і нетрадиційної медицини.
Головними завданнями напрямку громадської політики з охорони здоров’я в цей перехідний період є:
- формування у широких верств населення України розуміння цілісності фізичного, психічного та духовного здоров'я;
- пропагування здорового способу життя;
- психологічна та соціальна реабілітація соціально незахищених верств населення України;
-аналіз та надання інформації про стан навколишнього середовища;
- підвищення ролі громадськості в функціях народного контролю за діяльністю органів державної влади, які відповідають за збереження здоров'я населення;
- оприлюднення інформації про рівень надання медичної допомоги;
- проведення політики інформаційного захисту населення України.
- організація системи юридичного захисту фахівців з народної і нетрадиційної медицини;
Одним з пріоритетних завдань державної політики України є входження в Європейську спільноту як рівноправного члена. Головним принципом соціальної політики Європейських держав є додержання прав людини, серед яких право на охорону здоров'я відіграє чи не найвагомішу роль.
Федерація (згідно з Статутом) як носій ідеології та координатор діяльності громадських організацій сприяння охороні здоров'я нації, реалізує заходи з налагодження міжнародних зв'язків, розвитку стосунків з міжнародними громадськими організаціями, фондами, об'єднаннями, діяльність яких пов'язана з охороною здоров'я та захистом довкілля.
У межах цього напрямку Рада Федерації з народної і нетрадиційної медицини вирішуватиме такі завдання:
- аналіз досвіду зарубіжних країн з налагодження взаємодії громадських організацій з урядовими установами у сфері охорони здоров'я та розвитку народної і нетрадиційної медицини;
- співробітництво з неурядовими організаціями зарубіжних країн у виконанні конкретних проектів та програм з охорони здоров'я та захисту навколишнього середовища за участю установ та фахівців з народної і нетрадиційної медицини.
- організація обміну науково-практичними делегаціями фахівців з народної та нетрадиційної медицини, проведення конференцій, шкіл-семінарів тощо.
Рада з народної і нетрадиційної медицини Федерації на основі досягнень передової вітчизняної науки та світового досвіду буде:
вивчати, аналізувати і рекомендувати до впровадження у роботу організацій – членів Ради єдину ідеологію та сучасні методи і технології з народної і нетрадиційної медицини;
проводити курси підвищення кваліфікації та атестацію фахівців з народної та нетрадиційної медицини на принципах прозорості і гласності;
концентрувати накопичений потенціал та досвід роботи громадських організацій галузі для використання його з метою реалізації політики держави в сфері збереження здоров’я нації.