І Н Ф О Р М А Ц І Я
ПРО ПІДГОТОВКУ ДО ПРОВЕДЕННЯ
ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ФОРУМУ
“Збереження трудового потенціалу працюючих в сучасних економічних умовах”
27 січня 2004 року в м. Донецьку відбулася обласна науково-практична Конференція “Збереження трудового потенціалу працюючих в сучасних економічних умовах”.
Метою проведення Конференції було відпрацювання, з урахуванням особливостей виробничих, економічних, демографічних умов Донбасу тих напрямків подальшого збереження трудових ресурсів, які дозволили би з урахуванням збереження здоров’я працюючих, підвищити продуктивність праці, оптимізувати діяльність промислових підприємств і сільського господарства в напрямку зростання показників рентабельності підприємств.
В роботі Конференції прийняли участь 260 делегатів – представники і керівники від 28 міст і 18 сільських районів, керівники промислових підприємств, Державної обладміністрації, обласної Ради народних депутатів, обласної Ради профспілок, ведучих галузей промисловості, представники органів охорони здоров’я населення, науковці науково-дослідних інститутів, вищих учбових закладів –Університетів Донецької області.
В роботі Конференції прийняли участь також депутат Верховної Ради України Хара В.Г.,Голова регіонального відділення роботодавців Донецької області Поважний С.Ф., Донецький міський Голова Лук”янченко О.О., Голова Ради Української Федерації охорони здоров’я Руднєв О.С., начальник обласного Управління охорони здоров’я Аніщенко О.В., керівник Донецького регіонального відділення Федерації Дурницький А.П..
Створений регіональний організаційний комітет з питань підготовки проведення Форуму під керівництвом співголів оргкомітету - заступників Глави Держадміністрації Донецької області Зац А.В. і Лобаса В.М.
Конференцією для участі в роботі Форуму були обрані 425 делегатів; прийнято Рішення Конференції.
Проблема збереження трудового потенціалу є гострою для України. Сучасні тенденції руйнування трудового потенціалу за їх масштабами та глибиною вченими визначаються як соціальні загрози національній безпеці держави. Руйнівці тенденції обумовлені відсутністю державної стратегії розвитку соціально - трудових пріоритетів і гарантій, нерозвиненістю соціально - трудових відносин, неефективністю системи соціального захисту працюючих, поширенням нелегальної зайнятості та незабезпечення законності в трудовій сфері, незадовільним станом охорони праці та проявляються у знеціненні національної робочої сили, втраті мотивації до продуктивності праці, зростання безробіття, відпливі трудового, інтелектуального потенціалу за межі України, зростанні демоекономічного навантаження на працюючих, погіршенні стану здоров'я працюючих, зростанні захворюваності та смертності.
Значна кількість соціальних загроз національній безпеці пов'язана із погіршенням стану здоров'я населення в цілому і працюючої його частині. Трудовий потенціал руйнується через відсутність активної державної політики збереження здоров'я населення, відсутність профілактичної спрямованості охорони здоров'я, руйнування медичної та медико - профілактичної сфери, неефективність системи охорони материнства і дитинства, відсутність комплексних обстежень стану здоров'я, обмеженість доступності основних видів медико - санітарної допомоги, невизначеність гарантій дежави у цій сфері, відсутність стандартів безкоштовного медичного обслуговування, повільне і неефективне реформування системи охорони здоров'я, затримку впровадження медичного страхування, несформованість мотивації населення до здорового способу життя, слабе піклування людей про здоров'я.
Демографічна криза в Україні є причиною руйнування трудового потенціалу через звуження демографічної бази відтворення трудового потенціалу, зниження народжуваності та збільшення смертності, скорочення тривалості життя, погіршення структури і в перспективі скорочення трудових ресурсів, загальне постаріння населення, депопуляцію. Значні втрати трудового потенціалу, здебільшого незворотні, обумовлені негативними міграційними процесами. За останнє десятиріччя з України виїхало більше 2 млн. осіб, серед яких переважну більшість становлять кваліфіковані особи в працездатному віці.
Характерним є руйнівні тенденції в системі освіти та формування висококваліфікованої робочої сили. Це призводить до погіршення якісних характеристик трудового потенціалу, зниження професійної придатності, збільшення розриву між рівнем кваліфікації претендентів на робочі місця і сучасними вимогами до якості працівників.
Значно утруднює збереження і розвиток трудового потенціалу знецінення робочої сили. Так, в Україні вартість робочої сили становить 45 центів на годину (для порівняння: в Німеччині - 25 дол. на годину, Японії - 16,5, США, Франції - 15,5, Великобританії - 13, Південній Кореї - 7,5, Мексиці - 3). Величина ВВП на душу населення становить 617 дол., що рівнозначно фізіологічній межі виживання. В останні три роки співвідношення мінімальної і середньої плати коливалось у межах 24-26%, що в 2,5 рази менше міжнародних вимог.
Вирішення визначених проблем потребує значних зусиль науковців, освітян, дежавних службовців, роботодавців, профспілок, спеціалістів із праці та соціальної політики, громадських об'єднань з пошуку ефективних рішень на державному, регіональному, галузевому та виробничому рівнях. Для забезпечення збереження і розвитку трудового потенціалу держави конференція рекомендує:
- відновити процес формування Державної програми збереження і розвитку трудового потенціалу та забезпечити її прийняття та впровадження;
- удосконалити зміст Основних напрямків розвитку трудового потенціалу до 2010 року з урахуванням концептуальних засад розбудови соціальної дежави, національної моделі соціальної політики, концепції людського розвитку та забезпечити їх реалізацію при розробці стратегій, основних напрямів, програм і планів економічного і соціального розвитку України;
- врахувати потреби збереження та розвитку трудового потенціалу при формуванні Основних напрямів соціальної політики України до 2011 року;
- забезпечити комплексне впровадження Концепції подальшого реформування оплати праці в Україні та заходів щодо її реалізації;
- забезпечити формування та реалізацію науково обгрунтованої державної соціальної політики, спрямованої на зменшення масштабів бідності, підвищення рівня життя населення та формування середнього класу;
- забезпечити реформування системи охорони здоров'я, широке впровадження медичного страхування;
- забезпечити реалізацію Концепції розвитку охорони здоров'я населення України;
- забезпечити оцінку факторів економічного, політичного, соціального, екологічного і виробничого ризику їх інтегральної дії та виявлення на цій підставі зон підвищеного ризику для здоров'я, життя і розвитку трудового потенціалу;
- розробити політику впровадження здорового способу життя і забезпечити її реалізацію;
- розробити та впровадити комплекс спеціальних заходів в системі демографічної та міграційної політики держави із забезпечення збереження трудового потенціалу;
- забезпечити керованість міграційними процесами у державі, її регіонах та перешкоджання відтоку людського і трудового потенціалу країни;
- забезпечити раціональне сполучення державного і договірного регулювання соціально - трудових відносин;
- обгрунтувати та розмежувати соціальні функції держави та регіонів щодо повноважень, обов'язків і відповідальності за розв'язання соціальних проблем;
- забезпечити здійснення активної соціальної політики, спрямованої на підвищення рівня адаптації особи до ринкового середовища, економічної активності та соціальної відповідальності;
забезпечити розробку та впровадження національних та регіональних програм із пріоритетних соціальних проблем, підвищити рівень їх фінансового забезпечення шляхом розробки та виконання національного та регіонального соціальних бюджетів;
- запровадити державний та громадський контроль за дотриманням соціально - економічних прав людини;
- забезпечити підвищення рівня соціального захисту працюючих через відновлення та утвердження нормування праці, справедливої винагороди за працю, справедливого розподілу доходу, розвитку виробничої демократії тощо;
- забезпечити врахування та дотримання встановлених соціальних і економічних стандартів, прав, гарантій у сфері праці;
- розробити нові та вдосконалити існуючі механізми організації та регулювання оплати праці, спрямовані на відродження основних функцій заробітної плати;
- скасувати причини заборгованості з виплати заробітної плати за допомогою макро та мікроекономічного регулювання;
- визнати кадровий потенціал підприємств як активний ресурс виробництва, який потребує нарощування інтелектуального потенціалу та обсягів інвестицій.
